Напрями
Бароко
Бароко — художній напрям і стиль європейської культури кінця XVI–XVIII століть, що прийшов на зміну ренесансній гармонії й вирізнявся динамізмом, контрастністю, пишною декоративністю, поєднанням земного й небесного, потягом до алегорії, емблематики та інтелектуальної гри. Літературне бароко культивувало складну метафору (концепт), антитезу, парадокс. Світові взірці — поезія Луїса де Ґонґори, драми Педро Кальдерона де ла Барки, «Втрачений рай» Джона Мілтона. Українське бароко (XVII–XVIII ст.) — одна з вершин національної культури: філософська поезія й «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди, вірші Івана Величковського, полемічна проза, драма й шкільний театр Києво-Могилянської академії, козацькі літописи. Бароковий стиль поєднав книжну вченість із народною стихією.
Відео
Порівняй «Бароко» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два стилі XVII–XVIII ст., протилежні за світовідчуттям. Бароко будується на контрасті, динаміці, надмірі й пишноті, на відчутті драматизму буття, суперечності земного й небесного, тяжіє до алегорії, метафорики та орнаментальності (українське бароко, Сковорода). Класицизм натомість культивує розум, міру, ясність і гармонію, сувору ієрархію жанрів і правило трьох єдностей, наслідування античних зразків. Бароко вражає буянням форм, класицизм — дисципліною й рівновагою.
