Класицизм

Класицизм — художній напрям у європейській літературі й мистецтві XVII–XVIII століть, що взяв за взірець античну класику й проголосив культ розуму, гармонії, ясності, дотримання суворих правил. Естетика класицизму (кодифікована в «Мистецтві поетичному» Ніколя Буало) вимагала єдності дії, часу й місця в драмі, чіткого поділу жанрів на «високі» (трагедія, ода, епопея) й «низькі» (комедія, байка, сатира), панування обов'язку над почуттям. Світові взірці — трагедії П'єра Корнеля й Жана Расіна, комедії Мольєра. В українській літературі класицизм постав у специфічній формі: провідними стали не «високі», а «низькі» жанри, насамперед бурлескно-травестійна «Енеїда» Івана Котляревського, а також байки, сатири, комедії, у яких утверджувалася жива народна мова.