Жанри й форми
Лірник
Лірник — український мандрівний народний співець, який виконував релігійні псалми, канти, думи, історичні та жартівливі пісні під супровід колісної ліри (реля). Як і кобзарі, лірники здебільшого були незрячими, гуртувалися в цехи з власним статутом і таємним арго, мали своїх «панотців»-майстрів і учнів-«поводатарів». На відміну від кобзарського репертуару з виразним героїчним складником, лірницький тяжів до релігійно-повчальних та морально-дидактичних творів. Лірницьку традицію досліджували Порфирій Мартинович і Климент Квітка. Радянські репресії 1930-х років обірвали живу лірницьку традицію. Постать сліпого лірника стала символом народної мудрості й національної пам'яті в літературі — зокрема в поемі Тараса Шевченка «Сліпий (Невольник)» та у творчості Пантелеймона Куліша.
Відео
Порівняй «Лірник» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два типи українських народних співців, різні за інструментом і репертуаром. Кобзар виконує думи, історичні та козацькі пісні під КОБЗУ або БАНДУРУ; його репертуар має виразний героїчний, епічний складник. Лірник співає під КОЛІСНУ ЛІРУ (реля) переважно РЕЛІГІЙНІ псалми, канти й морально-повчальні пісні. Обидва часто незрячі, гуртувалися в цехи з таємним арго. Кобзар ближчий до козацького епосу, лірник — до духовно-жебрацької традиції.
