Жанри й форми
Кобзар
Кобзар — український народний співець-музикант, який виконував думи, історичні пісні, псалми й сатиричні пісні під супровід кобзи або бандури. Кобзарі, часто незрячі, об'єднувалися в цехи-братства зі своїм статутом, таємною «лебійською мовою» та обрядом посвяти учня; вони були носіями й охоронцями народної історичної пам'яті. Найвідоміші кобзарі — Остап Вересай, якого чув і записував Микола Лисенко, Іван Крюковський, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко. У 1930-х роках радянська влада знищила традицію, репресувавши кобзарів. Слово «Кобзар» стало назвою програмної збірки Тараса Шевченка (1840), символом усієї української поезії. Мистецтво сучасного кобзарства відроджують у капелах бандуристів; воно є частиною спадщини ЮНЕСКО.
Відео
Порівняй «Кобзар» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два типи українських народних співців, різні за інструментом і репертуаром. Кобзар виконує думи, історичні та козацькі пісні під КОБЗУ або БАНДУРУ; його репертуар має виразний героїчний, епічний складник. Лірник співає під КОЛІСНУ ЛІРУ (реля) переважно РЕЛІГІЙНІ псалми, канти й морально-повчальні пісні. Обидва часто незрячі, гуртувалися в цехи з таємним арго. Кобзар ближчий до козацького епосу, лірник — до духовно-жебрацької традиції.
