Теорія й критика
Деконструкція
Деконструкція — стратегія читання й аналізу тексту, розроблена французьким філософом Жаком Дерідою (праці «Про граматологію», «Письмо та відмінність», 1967). Деконструкція виявляє в тексті внутрішні суперечності, приховані ієрархії та бінарні опозиції (мовлення/письмо, присутність/відсутність, центр/периферія), показуючи їхню нестійкість і взаємну оборотність. Ключові поняття Деріди — «розрізнення» (différance), «слід», «розсіювання значення», критика «логоцентризму» й «метафізики присутності». Деконструкція заперечує ідею остаточного, «правильного» значення тексту, стверджуючи принципову множинність прочитань. У літературознавстві вона стала основою Єльської школи критики (Пол де Ман, Дж. Гілліс Міллер, Гарольд Блум). Деконструкція вплинула на постструктуралізм, постмодерну теорію та постколоніальні студії, змінивши саме уявлення про природу тексту.
Відео
Порівняй «Деконструкція» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два етапи французької теорії, друге заперечує перше. Структуралізм шукає стійкі, замкнені СТРУКТУРИ й об'єктивні закони значення, описуючи «граматику» тексту через систему бінарних опозицій. Деконструкція (Дерида) виявляє в цих опозиціях внутрішні суперечності й нестійкість, показуючи безкінечну «гру» значень і неможливість остаточного смислу. Структуралізм будує систему; деконструкція показує, як система сама себе підриває.
