Образ і персонаж
Архетип
Архетип — первісний, універсальний образ, мотив чи схема, що повторюється в міфах, фольклорі й літературі різних народів і доб. Поняття введене у психологію Карлом Ґуставом Юнгом як «прадавній образ» колективного несвідомого — успадкована структура психіки, що виявляється в снах, релігії та мистецтві (архетипи Матері, Тіні, Аніми, Мудрого Старого, Самості). У літературознавстві теорію архетипів розвинув Нортроп Фрай («Анатомія критики»), пов'язавши їх із повторюваними міфологічними схемами й «модусами». Архетипними є образи Світового дерева, Дороги, Потопу, Смерті-Відродження, ініціації героя. Архетипний аналіз розкриває глибинні, позасвідомі структури художнього образу. Слід відрізняти архетип (психолого-міфологічне поняття) від однойменного текстологічного терміна на позначення первісного тексту твору. Архетипні образи виразно постають у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Відео
Порівняй «Архетип» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два рівні узагальнення образу. Літературний тип — СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНЕ узагальнення: він концентрує риси певної групи, стану чи доби («зайва людина», скнара) і прив'язаний до конкретного суспільного ґрунту. Архетип — ПЕРВІСНИЙ, універсальний, позаісторичний образ-схема з колективного несвідомого (Юнг), що повторюється в міфах і літературі всіх народів (Матір, Тінь, Мудрий Старий, Дорога). Тип народжується історією; архетип — глибинною психікою людства.
