Архетип

Архетип — первісний, універсальний образ, мотив чи схема, що повторюється в міфах, фольклорі й літературі різних народів і доб. Поняття введене у психологію Карлом Ґуставом Юнгом як «прадавній образ» колективного несвідомого — успадкована структура психіки, що виявляється в снах, релігії та мистецтві (архетипи Матері, Тіні, Аніми, Мудрого Старого, Самості). У літературознавстві теорію архетипів розвинув Нортроп Фрай («Анатомія критики»), пов'язавши їх із повторюваними міфологічними схемами й «модусами». Архетипними є образи Світового дерева, Дороги, Потопу, Смерті-Відродження, ініціації героя. Архетипний аналіз розкриває глибинні, позасвідомі структури художнього образу. Слід відрізняти архетип (психолого-міфологічне поняття) від однойменного текстологічного терміна на позначення первісного тексту твору. Архетипні образи виразно постають у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».