Рецепція (літературна)

Рецепція (літературна) — сприйняття, засвоєння й тлумачення літературного твору чи явища читачами, критикою та іншими митцями в різні історичні епохи. Рецепція охоплює як індивідуальне читацьке сприйняття, так і колективне «прочитання» доби, а також творче засвоєння одним письменником спадщини іншого (рецепція традиції). Ключове положення теорії рецепції — історична змінність сприйняття: кожна епоха «перечитує» класику по-новому, відкриваючи в ній актуальні смисли; тому «життя» твору триває в нескінченному ланцюгу його прочитань. Теоретичне обґрунтування рецепція дістала в рецептивній естетиці Констанцької школи (Ганс Роберт Яусс, поняття «горизонту сподівань»). Дослідження рецепції — важлива галузь компаративістики та історії літератури: вивчають, наприклад, рецепцію Шекспіра чи Гете в Україні, світову рецепцію Тараса Шевченка, рецепцію античності українською літературою. Рецепція тісно пов'язана з інтерпретацією, перекладом та інтертекстуальністю.