Інтерпретація

Інтерпретація — тлумачення художнього твору, розкриття його смислів, ідейно-образного змісту та естетичної цінності. Інтерпретація — центральна процедура літературознавства, що поєднує аналіз (розчленування тексту на елементи) із синтезом (осягненням цілісного смислу). Її теоретичне обґрунтування дає герменевтика. Різні методологічні школи пропонують різні стратегії інтерпретації: біографічну, психоаналітичну, формально-структурну, рецептивну, деконструктивну, культурологічну. Проблема меж інтерпретації гостро постала у XX ст.: якщо рецептивна естетика й деконструкція наголошують на множинності та відкритості прочитань, то Умберто Еко («Межі інтерпретації») застерігає проти сваволі «надінтерпретації», обстоюючи права тексту. Інтерпретація завжди історична й діалогічна: кожна доба перечитує класику по-новому. Мистецтво тлумачення — основа літературної освіти й фахової компетентності філолога.