Інципіт

Інципіт (з лат. incipit — «починається») — початкові слова тексту твору, які в давній рукописній та стародрукованій традиції правили за його умовну назву й засіб ідентифікації. Оскільки давні тексти часто не мали окремих заголовків у сучасному розумінні, їх упізнавали й каталогізували саме за першими словами (наприклад, молитви, псалми, гімни здавна позначають за інципітами: «Отче наш», «Вірую»). Інципіт відіграє важливу роль у медієвістиці та кодикології: за ним ідентифікують твори в рукописних збірниках, укладають інципітарії — спеціальні покажчики текстів за їхніми початковими словами, що допомагають відшукати й ототожнити пам'ятку серед численних списків. Інципітом відкривається й «Слово о полку Ігоревім» («Не лѣпо ли ны бяшетъ, братіє…»). Протилежне поняття — експліцит (від лат. «закінчується») — заключні слова тексту. Інципітарії давньоукраїнських і церковнослов'янських пам'яток — важливий інструмент археографії.