Глоса

Глоса (з грец. glossa — «мова, слово») — пояснення незрозумілого чи рідковживаного слова (застарілого, іншомовного, діалектного) у тексті рукопису чи стародруку, вписане на полях (маргінальна глоса) або між рядками (інтерлінеарна глоса). Глоси робили переписувачі, редактори чи читачі, тлумачачи «темні» місця тексту. Історично глоси відіграли важливу роль у становленні лексикографії: зібрані разом, вони утворили перші словнички-глосарії, а згодом — тлумачні та перекладні словники. У давньоукраїнській та церковнослов'янській книжності глоси часто пояснювали грецизми або застарілі слова живою тогочасною мовою, тому вони є цінним джерелом з історії мови. Дослідження глос допомагає реконструювати рівень освіченості й мовну свідомість книжників. Спеціальний розділ — глосологія; сукупність глос до тексту називають глосарієм. Глоси до давніх пам'яток вивчали історики української мови в межах палеографії та текстології.