Жанри й форми
Народна казка
Народна казка — прозовий фольклорний жанр з установкою на вигадку, побудований на усталених сюжетах, образах і формулах. Розрізняють казки про тварин, чарівні (героїчно-фантастичні) та соціально-побутові. Композиція казки має традиційний зачин («Був собі…»), триразові повтори, магічні числа (три, сім), кінцівку («…і я там був, мед-вино пив»). Морфологію чарівної казки описав Володимир Пропп у праці «Морфологія казки» (1928), виокремивши сталі функції дійових осіб. Український казковий епос збирали Іван Рудченко, Борис Грінченко, Павло Чубинський; літературну обробку створили Іван Франко («Коли ще звірі говорили») та Наталена Королева. Класичні українські казки — «Котигорошко», «Про правду і кривду», «Кирило Кожум'яка».
Відео
Порівняй «Народна казка» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Обидва — прозові фольклорні жанри, але з різною установкою на достовірність. Казка має настанову на ВИГАДКУ: і оповідач, і слухач знають, що зображене — художня фантазія, зі сталим зачином і кінцівкою. Легенда ж подається як імовірно ДОСТОВІРНА оповідь фантастичного чи релігійно-повчального змісту, пов'язана з конкретним місцем, святим чи явищем, і тяжіє до пояснення й моралі. Казку розповідають для втіхи, легенду — на віру.
