Жанри й форми
Народна балада
Народна балада — ліро-епічна пісня з драматично напруженим сюжетом, у центрі якої — трагічна родинна чи любовна подія: зрада, отруєння, загибель, перетворення людини на рослину чи птаха. Баладі властиві діалогічність, фрагментарність оповіді, фантастика метаморфоз та фатальна розв'язка. Класичні українські балади — «Ой не ходи, Грицю», «Лимерівна», «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» (невістка, залякана свекрухою, перетворюється на тополю). Український баладний фонд зібрав Осип Роздольський, а фундаментальне видання «Балади» (1987) підготував Олексій Дей. Народна балада живила літературну: її сюжети переспівували Тарас Шевченко («Причинна», «Тополя»), Левко Боровиковський, Степан Руданський; жанр вплинув на романтичну баладу Європи.
Відео
Порівняй «Народна балада» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два ліро-епічні жанри фольклору, різні за будовою й тематикою. Дума — героїчний епос козацької доби з нерівноскладовим віршем, речитативом і виконанням кобзарів під бандуру; оспівує неволю, визвольну боротьбу, козацький побут. Народна балада — пісня з драматично напруженим РОДИННИМ чи любовним сюжетом (зрада, отруєння, метаморфоза), зі строфічною будовою й трагічною розв'язкою. Дума — про історію й громаду, балада — про приватну трагедію.
