Очуднення

Очуднення (остранення) — ключове поняття формалізму, введене Віктором Шкловським у статті «Мистецтво як прийом» (1917). Очуднення — це художній прийом, що виводить предмет зі сфери автоматичного, звичного сприйняття й показує його ніби вперше, незвичним, «чужим», сповільнюючи й ускладнюючи сприйняття. За Шкловським, «метою мистецтва є дати відчуття речі як бачення, а не як упізнавання»; автоматизм побуту «з'їдає» речі, а мистецтво повертає їм відчутність. Прикладом слугує погляд коня-оповідача у Льва Толстого чи опис звичного через призму «наївного» спостерігача. Очуднення реалізується через незвичні метафори, зміну точки зору, порушення сподівань. Поняття стало наріжним для теорії «літературності» й вплинуло на брехтівський «ефект відчуження» (Verfremdung) у театрі. Очуднення — універсальний механізм оновлення художньої мови в поезії та прозі.