Колофон

Колофон (з грец. «вершина, завершення») — заключний запис наприкінці рукописної або стародрукованої книги, що містить відомості про її створення: ім'я переписувача чи друкаря, місце й час написання (друку), інколи — обставини роботи, замовника, молитовні формули чи прохання вибачити помилки. Колофон — попередник сучасних титульного аркуша й вихідних даних (імпресуму); він є найважливішим джерелом для датування та атрибуції пам'ятки. Так, колофон Остромирового Євангелія повідомляє ім'я писаря диякона Григорія і роки роботи (1056–1057), а колофон львівського «Апостола» — ім'я першодрукаря Івана Федоровича (Федорова) і дату 1574 рік. Післямови-колофони давніх українських стародруків, зокрема лаврських і острозьких видань, — цінне джерело з історії книгодрукування. Вивченням колофонів займаються палеографія, кодикологія та книгознавство.