Образ і персонаж
Характеротворення
Характеротворення — система художніх засобів і прийомів, за допомогою яких письменник створює образ персонажа, розкриває його вдачу, психологію та світогляд. До основних засобів характеротворення належать: портрет (опис зовнішності), мовна характеристика (індивідуалізоване мовлення персонажа), вчинки й поведінка в конфліктних ситуаціях, психологічний аналіз (внутрішній монолог, «діалектика душі»), самохарактеристика, характеристика з боку інших персонажів та автора-наратора, «промовисте» ім'я, пейзаж і речі як засіб непрямої характеристики, деталь. Характеротворення буває прямим (безпосередня авторська оцінка) і непрямим (характер розкривається через дію). Майстерність характеротворення — один із головних критеріїв художньої вартості епічного й драматичного твору. Розмаїтими, психологічно вмотивованими прийомами характеротворення послуговувалися Панас Мирний, Іван Франко, Володимир Винниченко та Валер'ян Підмогильний.
Відео
Порівняй «Характеротворення» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два аспекти творення образу, різні за метою. Характеротворення — СИСТЕМА ЗАСОБІВ (портрет, мова, вчинки, психоаналіз, деталь), якими письменник розкриває ІНДИВІДУАЛЬНУ вдачу персонажа в її неповторності. Типізація — принцип художнього УЗАГАЛЬНЕННЯ, добір і концентрація суттєвих, повторюваних рис, щоб одиничний образ став носієм ЗАГАЛЬНОГО, соціально значущого. Характеротворення індивідуалізує, типізація узагальнює; у справжньому образі вони нероздільні.
