Стилістика
Какофонія
Какофонія (немилозвучність) — неприємне, різке для слуху звучання мовлення, спричинене важким скупченням приголосних, невдалим збігом звуків, монотонним повтором або дисгармонійним поєднанням звукових елементів. Найчастіше какофонія є наслідком недбалості чи низької мовної культури й вважається стилістичною вадою, яку слід усувати правкою тексту. Однак у художній літературі немилозвуччя може вживатися свідомо як виражальний засіб: різкі, «важкі» звукосполучення відтворюють дисгармонію зображуваного світу, передають напругу, тривогу, потворність або грубість явища. Такий цілеспрямований звукопис підпорядкований художньому задумові. Какофонія протиставляється евфонії й вивчається фоностилістикою в аспекті естетичної оцінки звукової організації мовлення та її відповідності змістові й настроєві твору.
Відео
Порівняй «Какофонія» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Протилежні полюси звукової організації. Евфонія (милозвучність) — приємне для слуху звучання, досягнуте гармонійним добором звуків, уникненням важких збігів; підсилює наспівність і емоційний вплив вірша. Какофонія (немилозвучність) — різке, неприємне звучання від скупчення приголосних чи дисгармонії; зазвичай вада, але свідомо вжита передає дисгармонію, напругу, потворність зображеного. Одне вабить слух, інше навмисно ранить.
