Естетика

Естетика — філософська наука про прекрасне, про закони й форми художнього освоєння світу, про природу мистецтва та естетичного сприйняття. Термін увів Александр Баумґартен (1735), а розгорнув у трактаті «Aesthetica» (1750), визначивши естетику як «науку про чуттєве пізнання». Класичну систему естетики розробили Іммануїл Кант («Критика здатності судження» з ученням про незацікавлене задоволення й піднесене) та Ґеорг Геґель («Лекції з естетики» з концепцією мистецтва як чуттєвого явлення ідеї). Основні категорії естетики — прекрасне, потворне, піднесене, трагічне, комічне, гармонія. Для літературознавства естетика є методологічним підґрунтям: вона обґрунтовує критерії художності, специфіку образного мислення та ціннісні орієнтири інтерпретації. Українську естетичну думку представляють праці Івана Франка («Із секретів поетичної творчості», 1898), де закладено основи психології художньої творчості.