Веснянка

Веснянка (гаївка, гагілка) — обрядова пісня весняного циклу, якою громада закликала весну, тепло й пробудження природи. Веснянки виконувала переважно молодь — дівчата водили хороводи біля церкви чи на леваді, поєднуючи спів із ритмізованими рухами, іграми та інсценівками («Кривий танець», «Мак», «Просо»). У піснях відлунюють хліборобські й любовні мотиви, магія родючості. Жанр належить до найдавніших пластів слов'янського фольклору. Веснянки надихали професійних митців: Микола Лисенко створив хорові обробки веснянок, а образ веснянки-заклику став наскрізним у поезії Лесі Українки та Павла Тичини (цикл «Енгармонійне», збірка «Сонячні кларнети»). Веснянки збирали Володимир Гнатюк і Філарет Колесса.