Симплока

Симплока — складна стилістична фігура повтору, що поєднує анафору й епіфору: суміжні відрізки мовлення мають однакові початки й однакові закінчення, тоді як середина щоразу змінюється. Симплока створює подвійне обрамлення вислову, надаючи йому виразної ритмічної симетрії та підсиленої емоційної наполегливості. Завдяки одночасному повторенню зачинів і кінцівок вона особливо ефектна в ораторському мовленні, народній пісні, замовляннях та ліриці заклинального типу, де ритмізоване нагнітання посилює переконливість чи магічну дію слова. Симплока належить до фігур експресивного синтаксису й демонструє, як засоби повтору можуть комбінуватися, утворюючи складніші структури ритміко-синтаксичної організації художнього тексту.