Потік свідомості

Потік свідомості — модерністський прийом художнього зображення, що відтворює безперервний, спонтанний рух думок, вражень, спогадів, асоціацій у свідомості персонажа в усій їхній хаотичності, алогічності й плинності, без логічного впорядкування чи авторського коментаря. На відміну від упорядкованого внутрішнього монологу, потік свідомості імітує саму «сировину» психічного життя — обриви фраз, вільні асоціації, змішування минулого й теперішнього. Цей прийом став одним із визначальних відкриттів модерної прози XX століття; його класично розробили Джеймс Джойс («Улісс»), Вірджинія Вулф, Марсель Пруст. В українській літературі елементи потоку свідомості, вільної асоціативності, ліричного «розхристаного» письма з'явилися в прозі доби 1920-х, зокрема у творчості Миколи Хвильового з його імпресіоністично-експресивною манерою. Потік свідомості поглибив можливості психологічного аналізу й розширив межі оповідної форми.