Строфа

Строфа — група віршових рядків, об'єднаних спільною ритмічною, римовою та інтонаційно-смисловою структурою, що періодично повторюється в межах твору. Строфа є вищою за рядок одиницею віршової композиції: вона впорядковує текст, створює паузи-переходи між смисловими частинами й формує загальний архітектонічний малюнок. Строфи розрізняють за кількістю рядків (двовірш, тривірш, катрен, п'ятивірш, октава) та за характером римування. Існують канонічні тверді строфи з усталеною будовою (терцина, октава, сонетна строфіка) і вільні авторські строфи. В українській поезії строфічне багатство особливо розвинули неокласики, майстерно опановуючи європейські тверді форми.