Спондей

Спондей — умовна двоскладова стопа з двох наголошених складів (——). В античній квантитативній метриці спондей був повноцінною стопою з двох довгих складів; у наголошувальному силабо-тонічному вірші він виступає як відхилення від ямба чи хорея — «обтяження» рядка додатковим, надсхемним наголосом там, де за метром мала б стояти слабка позиція. Спондей уповільнює рух вірша, надає йому ваговитості, урочистості або напруги, тому його свідомо вживають на змістово наголошених словах. Разом із пірихієм спондей належить до основних ритмічних модифікацій двоскладових розмірів і є важливим засобом виразового скандування.