Рима

Рима — співзвуччя закінчень віршових рядків, починаючи від останнього наголошеного голосного. Рима виконує кілька функцій водночас: ритмічно-композиційну (позначає межі рядків і об'єднує їх у строфи), мнемонічну (полегшує запам'ятовування) та естетичну (створює звукову гру й підкреслює смислові зв'язки римованих слів). За точністю співзвуччя розрізняють рими точні й неточні, за місцем наголосу — чоловічі, жіночі, дактилічні; за розташуванням у строфі — суміжні, перехресні, кільцеві. В українській поезії багатство й свіжість рими високо цінували неокласики; водночас модернізм і сучасна лірика широко послуговуються неточною римою та безримовим віршем.