Риторичний оклик

Риторичний оклик — стилістична фігура, що передає підвищене емоційне напруження вислову через окличну інтонацію, часто оформлену вигуками та знаком оклику. Він не повідомляє інформації, а виражає захоплення, обурення, скорботу, радість чи інше сильне почуття, надаючи мовленню патетичного, схвильованого забарвлення. Риторичний оклик тісно взаємодіє з риторичним запитанням і звертанням, нерідко утворюючи з ними єдиний емоційний комплекс у ліриці та ораторському мовленні. Ця фігура характерна для оди, гімну, громадянської поезії й публіцистики, де потрібне безпосереднє вираження авторського пафосу. Як засіб експресивного синтаксису риторичний оклик підсилює вплив тексту на почуття читача чи слухача.