Ремінісценція

Ремінісценція — свідоме або мимовільне відлуння в художньому творі образів, мотивів, ритміко-синтаксичних структур чи окремих зворотів іншого, раніше створеного твору. На відміну від прямої цитати, ремінісценція не позначена лапками й не називає джерела, а лише викликає його як віддалений спогад, розрахований на культурну пам'ять читача. Ремінісценція засвідчує включеність твору в літературну традицію, діалог автора з попередниками, спадкоємність тем і форм. Вона тісно пов'язана з алюзією та інтертекстуальністю, проте вирізняється саме характером «пригадування» чужого художнього матеріалу. Аналіз ремінісценцій дозволяє простежити творчі впливи, генетичні зв'язки текстів і місце твору в загальнокультурному контексті.