Примовка

Примовка — малий жанр усної народної творчості, коротка, здебільшого римована й ритмізована формула, що супроводжує певну дію, гру чи звертання. Розрізняють дитячі примовки (супровід забавлянок, ігор, лічилок) та обрядово-магічні звертання до сил природи, тварин, комах: до дощу («Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику»), до сонця, до сонечка (жучка), до бусла. Примовка генетично пов'язана із замовлянням і зберігає відлуння давньої магії слова, віри в дієвість зверненого до природи прохання, проте в дитячому фольклорі ця функція вивітрилася, поступившись грі й забаві. За стислістю й формульністю примовка споріднена з приказкою, скоромовкою та закличкою. Українські дитячі примовки й забавлянки збирали Марко Грушевський («Дитина в звичаях і віруваннях українського народу»), Гнат Танцюра та Олекса Воропай. Ритміку примовок переймала література для дітей.