Уособлення

Уособлення (персоніфікація) — троп, що наділяє неживі предмети, явища природи, абстрактні поняття чи тварин ознаками, діями та почуттями живої людини: «плаче верба», «сонце усміхнулося», «шепоче ліс». Уособлення є різновидом метафори й одним із найдавніших способів художнього освоєння світу, генетично пов'язаним із міфологічним, анімістичним світосприйняттям, у якому вся природа мислилася живою. У поезії уособлення олюднює довкілля, створюючи емоційний зв'язок між людиною і світом, а в байці та казці стає основою алегоричних образів. Розгорнуте уособлення може перерости в цілісний символічний образ. Це продуктивний засіб пейзажної та філософської лірики української і світової традиції.