Усна народна творчість

Усна народна творчість (фольклор) — колективна, анонімна, усно поширювана художня творчість народу, що передається з покоління в покоління й побутує у варіантах. Основні ознаки фольклору: усність, колективність, варіативність, традиційність, синкретизм (єдність слова, музики, руху). Фольклор поділяють на роди й жанри — епос (думи, билини, казки), лірику (обрядові й побутові пісні), драму (вертеп, народні ігри), а також малі жанри (прислів'я, загадки, замовляння). Українську фольклористику як науку заклали Михайло Максимович (збірка «Малороссийские песни», 1827), Микола Костомаров, Олександр Потебня, Михайло Драгоманов, Володимир Гнатюк і Філарет Колесса. Фольклор — основа національної культурної ідентичності й невичерпне джерело професійного мистецтва.