Наратор (оповідач)

Наратор (оповідач) — суб'єкт викладу подій у епічному творі, той, хто розповідає історію; це художня категорія, яку слід відрізняти від реального автора. Наратор може бути всезнаючим (аукторіальним), який знає все про героїв, їхні думки й майбутнє, або персонажем-учасником подій (оповідь від першої особи), чи стороннім спостерігачем. Тип наратора визначає ракурс зображення, ступінь об'єктивності й довіри читача. Всезнаюча оповідь характерна для класичного реалістичного роману (Панас Мирний, Лев Толстой); оповідь від першої особи, що надає інтимності й обмежує погляд свідомістю героя, властива, наприклад, кіноповісті «Зачарована Десна» Олександра Довженка. Особливий тип — народний оповідач-стилізатор у прозі Марка Вовчка чи Григорія Квітки-Основ'яненка, чия мова відтворює живе народне мовлення. Постать наратора — ключова категорія наратології, науки про оповідь.