Оповідна дистанція

Оповідна дистанція — категорія наратології, що позначає ступінь віддаленості чи наближеності наратора (а разом із ним і читача) до зображуваних подій та персонажів у часі, просторі, а також в емоційному та оцінному плані. Дистанція може бути великою (оповідач відсторонений, об'єктивний, дивиться на події «згори» й здалеку) або малою (наратор злитий зі свідомістю героя, події подано «зсередини», безпосередньо). Регулювання оповідної дистанції — тонкий засіб художньої виразності: зміна дистанції керує читацьким співпереживанням, мірою ідентифікації з героєм, ступенем іронії чи співчуття. Наприклад, у психологічній прозі Михайла Коцюбинського дистанція мінімальна — читач бачить світ очима героя; натомість епічна, всезнаюча оповідь класичного роману передбачає більшу дистанцію. Свідоме варіювання оповідної дистанції поглиблює психологізм і багатовимірність художнього зображення дійсності.