Монолог

Монолог — розгорнуте висловлювання однієї дійової особи, звернене до себе, до інших персонажів, до глядача чи читача, на противагу діалогові як обміну репліками. У драмі монолог розкриває внутрішній світ героя, його роздуми, наміри, душевну боротьбу; він може бути формою самоаналізу або програмного вислову ідей. Класичні зразки — філософські монологи шекспірівського Гамлета («Бути чи не бути»), у яких герой осмислює буття, смерть, сенс дії. В українській драматургії глибокі монологи розкривають незламність духу героїнь Лесі Українки (монологи Мавки в «Лісовій пісні», Долорес, Кассандри), а також душевні порухи персонажів Миколи Куліша. У ліриці монологічною є сама природа вислову ліричного героя. Монолог — важливий засіб психологічної та ідейної характеристики персонажа, що дозволяє безпосередньо явити його внутрішній світ і світоглядну позицію.