Максима

Максима — різновид афоризму, стисле формулювання морального принципу, правила поведінки чи етичної норми, що має характер узагальненого життєвого припису. Максима вирізняється чіткістю думки, логічною завершеністю й настановчою спрямованістю: вона проголошує певний етичний закон як керівництво до дії. Жанр максими особливо розвинувся у французькій моралістичній традиції (Ларошфуко), де короткі, відточені судження про людську природу набули статусу самостійного літературного жанру. Максими можуть входити до складу художнього твору або існувати як окремі мініатюри філософсько-етичного змісту. Максима межує із сентенцією, афоризмом і моральною рефлексією та вивчається як явище на межі літератури, філософії та етики, що поєднує художню форму з дидактичним змістом.