Магічний реалізм

Магічний реалізм — напрям у прозі XX століття, що органічно поєднує реалістичне зображення повсякдення з елементами фантастичного, міфологічного, чудесного, поданими як природна, невід'ємна частина дійсності, без здивування чи пояснення. У магічному реалізмі буденне й надприродне співіснують на рівних, а міф і фольклор пронизують сучасність. Всесвітню славу напрямові принесла латиноамериканська література — роман «Сто років самотності» Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, проза Хорхе Луїса Борхеса. В українській літературі спорідненим явищем стала «химерна проза» 1970-х — 1980-х років: романи Валерія Шевчука («Дім на горі»), Володимира Дрозда, «Лебедина зграя» Василя Земляка, де реальне переплітається з фольклорно-міфологічним, притчевим і фантастичним, а джерела образності сягають барокової традиції та демонологічних мотивів Миколи Гоголя.