Народна лірична пісня

Народна лірична пісня — необрядова пісня, що виражає почуття, настрої й переживання людини поза зв'язком із конкретним ритуалом. За тематикою розрізняють пісні про кохання (найчисленніша група), родинно-побутові, соціально-побутові (козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, наймитські). Ліричній пісні властиві багата символіка (калина, барвінок, явір, зозуля, сокіл), психологічний паралелізм, пестливі форми, наспівність. Українська народна лірика вражає мелодійністю й глибиною почуття; її високо цінували європейські митці. Одну з перших наукових збірок уклав Михайло Максимович (1827), а фундаментальні дослідження здійснили Філарет Колесса та Климент Квітка. Ліричну пісню обробляли Микола Лисенко й Кирило Стеценко; вона стала джерелом образності для Тараса Шевченка, Марка Вовчка та всієї нової української літератури.