Лірика

Лірика — літературний рід, що зображує дійсність через безпосереднє вираження почуттів, переживань і роздумів людини; у центрі — не подія, а внутрішній стан ліричного суб'єкта. Назва походить від грецького музичного інструмента «ліра», під акомпанемент якої в античності виконували ці твори. Лірика тяжіє до стислості, емоційної згущеності, ритмічної та звукової організації мови; провідні жанри — ода, елегія, сонет, послання, гімн, епіграма, романс. Її ключове поняття — ліричний герой, умовний носій переживання. В українській літературі вершини лірики — інтимна й філософська поезія Лесі Українки, Тараса Шевченка («Мені однаково»), Ліни Костенко, Василя Стуса; у світовій — Сапфо, Франческо Петрарка, Йоганн Вольфганг Ґете, Райнер Марія Рільке.