2 терміни
Шістдесятники
Шістдесятники — покоління українських письменників, митців і громадських діячів, що прийшло в літературу на межі 1950-х — 1960-х років, у добу хрущовської «відлиги», і започаткувало духовне та національно-культурне відродження після десятиліть сталінського терору. Шістдесятники повертали в літературу щирість, індивідуальність, естетичну свободу, увагу до національної пам'яті, мови й гідності людини, протистоячи офіційному соцреалізмові. Провідні постаті — поети Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, Василь Стус, критики Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк. Багато шістдесятників стали дисидентами, зазнали переслідувань, ув'язнення й заслання; Василь Стус загинув у таборі 1985 року. Рух шістдесятників мав вирішальне значення для збереження й оновлення української культури в другій половині XX століття.
Шрифт
Шрифт — графічна форма знаків певної системи письма (комплект літер, цифр, розділових знаків єдиного стилю), а в друкарстві — набір літер для друку. Шрифт визначає зовнішній вигляд, зручність читання (легкість сприйняття) та естетику книги. Історія шрифту в кириличному друкарстві починається з наслідування рукописного напівуставу: саме таким був шрифт першодруків Швайпольта Фіоля (Краків, 1491) та Івана Федоровича (Федорова). У XVIII ст. за реформою постав «гражданський шрифт» — спрощений, наближений до латинської антикви, призначений для світських видань. Розрізняють шрифти за призначенням (текстові, титульні, акцидентні), за накресленням (прямі, курсивні, напівжирні) та за історичним типом (устав, напівустав, антиква, ґротеск). Мистецтво творення шрифтів називають шрифтовим дизайном, а науку про їхнє походження й будову — шрифтознавством. Розвиток української друкарської типографіки й національного шрифту досліджували книгознавці; сучасні шрифтові студії поєднують традицію з цифровим дизайном.
