Ідилія

Ідилія — невеликий ліро-епічний твір, що змальовує безтурботне, гармонійне життя людини на лоні природи, здебільшого сільський, пастуший побут, ідеалізований спокій і злагоду. Жанр започаткував давньогрецький поет Феокріт своїми буколіками, а розвинув римлянин Вергілій в «Буколіках». Ідилія протиставляє мирну простоту сільського життя суєті й порокам міста. В українській літературі ідилічні мотиви органічно вписані в поезію Тараса Шевченка — образ гармонійного українського села («Садок вишневий коло хати», «І виріс я на чужині»), де сімейний спокій і краса природи постають утраченим раєм. Елементи ідилії наявні також у прозі Григорія Квітки-Основ'яненка та в пейзажній ліриці Максима Рильського й Володимира Сосюри.