Ямб

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (U—), одна з найпоширеніших у європейському та українському віршуванні. Ямбічний ритм вважають найближчим до природної інтонації розмовної мови, тому ним написано величезну частину класичної лірики, епосу й драми. Чотиристопний ямб — панівний розмір поем і ліричних віршів XIX століття; п'ятистопний ямб — класичний розмір драматичного вірша й сонета. В українській поезії ямбом майстерно послуговувалися Іван Франко, Леся Українка, Максим Рильський. Попри сталу схему, живий ямб рясніє пірихіями — пропущеними наголосами, що полегшують рядок і роблять ритм гнучким та розмовним.