Обрамлення

Обрамлення (рамкова композиція) — композиційний прийом, за якого один твір (або кілька вставних оповідей) вміщується в рамку іншого: є основна «обрамлювальна» оповідь, усередині якої розгортаються вставні історії, об'єднані спільною ситуацією чи оповідачем. Обрамлення дозволяє поєднати кілька сюжетів, увести розповідача, створити ефект «історії в історії», грати різними часовими та наративними планами. Класичний зразок світової літератури — «Декамерон» Джованні Боккаччо, де десятеро молодих людей, рятуючись від чуми, розповідають одне одному сто новел; таку саму будову має «Тисяча й одна ніч» із оповідачкою Шахерезадою. В українській літературі рамкову композицію використовували автори збірок оповідань, а також письменники, що вводили постать оповідача-посередника; обрамлення посилює художню умовність, підкреслює процес розповідання й майстерно поєднує різнорідний матеріал у художню цілість.