Провіщення

Провіщення (передвістя) — композиційний прийом, що полягає в непрямому натяку на майбутні події твору, поданому заздалегідь через деталь, образ, символ, репліку, сон, пейзаж чи авторський коментар, який готує читача до подальшого розвитку дії. Провіщення створює відчуття внутрішньої закономірності, приреченості або очікування, посилює художню єдність твору, зв'язуючи його початок і фінал. Читач, помічаючи такі знаки, переживає особливе напруження, а при перечитуванні відкриває приховану логіку побудови. Прийом провіщення особливо характерний для трагедії, де мотив фатуму передвіщає загибель героя. В українській літературі провіщенням трагічної розв'язки насичена драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»: образи в'янення природи, розриву з коханням підготовляють фінал; передвістям біди сповнені й народнопоетичні символи в баладах Тараса Шевченка. Провіщення — тонкий засіб композиційної організації, що поглиблює смислову цілісність і емоційний вплив художнього твору.