Фольклоризм

Фольклоризм — свідоме використання фольклору (образів, мотивів, жанрів, поетики, ритміки) у професійній художній творчості. Розрізняють кілька типів: пряме цитування чи стилізацію народного джерела, творче переосмислення фольклорних мотивів та глибинне засвоєння народного світогляду. Фольклоризм був програмною ознакою романтизму (Харківська школа, «Руська трійця») і залишається продуктивним донині. Класичні приклади української літератури: балади й поеми раннього Тараса Шевченка, «Лісова пісня» Лесі Українки, оповідання Марка Вовчка, повісті Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків»), проза Григора Тютюнника. Теорію фольклоризму розробляли Михайло Драгоманов і сучасні фольклористи. Фольклоризм слід відрізняти від власне фольклору: перший — авторська рецепція, другий — колективна усна творчість.