Народний анекдот

Народний анекдот — короткий усний гумористичний чи сатиричний твір із дотепною, несподіваною кінцівкою (пуантом), у якому висміюють людські вади, соціальні типи чи побутові ситуації. На відміну від казки, анекдот тяжіє до правдоподібності побутового тла, а комізм зосереджено в парадоксальній розв'язці. Українська традиція витворила галерею комічних типів: хитрий мужик, дурний пан, скупий, ледар, брехун, лукавий піп. Анекдот споріднений із гумористичною казкою, бувальщиною та жартом. Багатий корпус українських анекдотів і жартів зібрав Володимир Гнатюк у виданні «Галицько-руські анекдоти» (1899). Народна сміхова стихія анекдоту живила «Енеїду» Івана Котляревського, гуморески Степана Руданського («співомовки») та фейлетони Остапа Вишні.