Жіноча рима

Жіноча рима — рима з наголосом на передостанньому складі, коли після наголошеного йде один ненаголошений склад (наприклад, «калина — дитина»). Її клаузула двоскладова, тому жіноча рима звучить м'якше, наспівніше й плавніше за чоловічу, наближаючи вірш до пісенної інтонації. Жіночі рими типові для української народної та літературної пісні; їх часто чергують із чоловічими, створюючи впорядкований ритмічний малюнок строфи. Тип рими визначається будовою клаузули: наявність одного ненаголошеного складу після наголосу й робить риму жіночою. У поєднанні з відповідними метрами жіноча рима підсилює ліричну, елегійну або колискову тональність вірша.