Двійник

Двійник — художній образ, що є «другим я» персонажа, його дзеркальним відображенням, alter ego або втіленням витісненої, прихованої частини особистості. Мотив двійництва (двійника) розкриває внутрішню роздвоєність людини, боротьбу протилежних начал у душі, проблему ідентичності. Він розквітнув у літературі романтизму (Ернст Теодор Амадей Гофман, Едгар Аллан По «Вільям Вільсон») та став наскрізним у прозі Федора Достоєвського (повість «Двійник»). Психоаналіз (Зигмунд Фройд, есе «Моторошне») та юнгіанство (архетип Тіні) дали двійництву глибоке психологічне тлумачення. Класичні втілення — «Дивна історія доктора Джекіла і містера Гайда» Роберта Луїса Стівенсона, «Портрет Доріана Ґрея» Оскара Вайлда. В українській літературі мотив двійника й роздвоєної свідомості яскраво розроблено в новелістиці Миколи Хвильового («Я (Романтика)») та в модерній прозі.