Декаданс

Декаданс (від фр. «занепад») — умонастрій і сукупність кризових явищ у культурі кінця XIX — початку XX століття, позначені відчуттям утоми, розчарування, зневіри, естетизацією згасання, смерті, витонченої краси й індивідуалізму. Декадентство виражало настрої «кінця віку» (fin de siècle), протест проти міщанства та позитивізму, культ штучного й вишуканого. Літературні прояви — поезія «проклятих поетів», роман «Навпаки» Жоріса-Карла Гюїсманса, творчість Оскара Вайлда. Декаданс тісно переплітається із символізмом і раннім модернізмом. В українській літературі декадентські настрої — меланхолія, індивідуалізм, естетизм — частково виявилися в ліриці «Молодої музи», у ранній творчості окремих модерністів, проте були переважно подолані сильним національно-визвольним і героїчним пафосом, характерним для української культури цієї доби, зокрема для неоромантизму Лесі Українки.