Літопис

Літопис — історико-оповідний жанр давньої писемності, погодний (за роками) виклад історичних подій, у якому документальна фіксація подій поєднувалася з переказами, легендами, повчаннями й художньою оповіддю. Літопис був провідним жанром літератури Київської Русі. Найвидатніша пам'ятка — «Повість минулих літ», укладена на початку XII століття (традиційно пов'язується з іменем ченця Нестора), що оповідає про походження й ранню історію Русі. Пізніше постали Київський та Галицько-Волинський літописи, а в добу козаччини — козацькі літописи Самовидця, Григорія Граб'янки й Самійла Величка, що відображали визвольну боротьбу. Літописна традиція вплинула на історичну свідомість нації та на художню літературу; до літописних сюжетів і стилістики зверталися Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Ліна Костенко.