Бувальщина

Бувальщина — жанр народної неказкової прози, коротке усне оповідання про начебто дійсну подію, свідком або учасником якої був сам оповідач чи його знайомі. Бувальщину подають і сприймають як правдиву, реальну історію (звідси й назва — від «було»), на відміну від казки з установкою на вигадку. Часто бувальщина розповідає про зустріч людини з надприродним — домовиком, русалкою, вовкулакою, скарбом, «нечистим місцем», — поєднуючи побутову конкретику з елементами демонології народних вірувань. Бувальщина близька до переказу й легенди, але вирізняється особистісним, «очевидницьким» характером викладу та побутовим тлом. Такі оповідання — цінне джерело для вивчення народного світогляду й нижчої міфології. Українські бувальщини та демонологічні оповідання збирали й досліджували Володимир Гнатюк («Знадоби до української демонології») та Василь Милорадович.