Антагоніст

Антагоніст — персонаж, який протистоїть головному героєві (протагоністові), уособлює протилежні сили й спонукає до розгортання конфлікту. Термін походить із давньогрецького театру (антагоніст — «суперник» протагоніста). Антагоністом може бути окрема особа (лиходій, суперник, ворог), група людей, суспільні обставини, сили природи, доля, а іноді й внутрішнє начало в душі самого героя (внутрішній конфлікт). Протистояння протагоніста й антагоніста — рушій сюжету, воно виявляє характери й ідейний зміст твору. Антагоніст не завжди «негативний» у моральному сенсі: важлива його функція — опору, що робить конфлікт можливим. Класичний антагоніст — Яго в трагедії Шекспіра «Отелло». В українській літературі функцію антагоністів виконують гнобителі-кріпосники в прозі Марка Вовчка та Тараса Шевченка, «дядько» Хома й соціальна кривда в романі Панаса Мирного.