Камінний хрест

Новела Василя Стефаника про селянина Івана Дідуха, який продає все й вирушає з родиною за океан. Перед від'їздом він ставить на своєму горбі камінний хрест із власним іменем та іменем дружини — надгробок живим людям, що прощаються з місцем назавжди. Стефаник будує текст як сцену прощання: розмови, плач, танець, у якому старий Іван прощається не з людьми, а із землею. Написана покутською говіркою, новела уникає будь-якого пояснення чи моралі — усе тримається на прямій мові й жесті. Твір став найвідомішим українським текстом про еміграцію кінця XIX століття й одним із найсильніших зразків короткої психологічної прози. Новела входить до обов'язкового читання й лишається найцитованішим текстом Стефаника. Новела друкується разом із іншими текстами збірки, що дає змогу побачити цілісність задуму автора. Окремі видання доповнено ілюстраціями та історико-літературною довідкою.